В i р ш i
Тетяни Вовченко
З м i с т
 
  Весна   Сон
  Слiпий   Чорнобильськi дзвони
  Я не плачу   Без любовi як без крил
  Кiнець свiту   Лiто, завiтай
  Минулому ┘ не вiрю   Хлiб
  **********   Далi буде
 
Назад
Вовченко Тетяна, 16 рокiв, мiсто Киiв, УКРА╞НА
 
 
 
 
 
 
 
 
 
ВЕСНА
Весна в квiтковому, барвистому убраннi
Iде морозам i снiгам наперекiр.
Настане розквiт почуттiв, i знов кохання
Закрутить нiжнi молодi серця у вир.
Зника╨ час забутих мрiй, чекання, злостi,
Приходить мить свiтанку пiсля довгих снiв.
Весна у почестях з▓явилась на помостi
Серед яскравих барв i нiжних кольорiв.
Навколо нiжний аромат чарiвних квiтiв,
Привiтно сонце ся╨ золотим теплом.
Вже дочекалися усi тi╨© митi,
Коли весна спiва╨ пiсню за вiкном.
12.02.99.
На початок сторiнки
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
СОН
Я прокидаюся iз думкою про тебе.
Пливе твiй образ, наче срiбно-сивий дим,
Вiн пiднiма╨ться в яскраво-син╨ небо,
I я лечу крiзь хмари разом з ним.
Холодний вiтер обморожу╨ обличчя,
А ми все ближче до планет i до зiрок,
Ми облетiли Мiсяць й Землю двiчi, тричi
I залиша╨ться назад ╨диний крок.
Ти намага╨шся на землю знов ступити,
Та бачиш тiльки свiтло-бiлий фон,
Ти хочеш крок цей знову повторити,
Та розумi╨ш, що це був цiкавий сон.
14.11.98.
На початок сторiнки
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
СЛIПИЙ
Йшли дощi i лягали тумани,
I навколо кружляв бiлий снiг.
Сонце грiло обпеченi рани,
Тiнь лягала до змучених нiг.
I веселка над ставом сiяла,
Вiд пожежi стояв сивий дим.
А в долонях синиця спiвала
I знущалась над бiдним слiпим.
Мiсяць сяйвом освiтлював ночi,
Грали зорi чарiвний етюд,
I вiд болю здригалися очi,
I смiявся безжалiсний люд.
Став молитись слiпий √ вiрив в Бога √
I прощав прощення просив.
Бачив тiльки священну дорогу,
В серцi вiру i зiр вiн носив.
I розсiялась темрява ночi
Зникли десь тi тумани густi.
I прозрiли замученi очi,
Тi молитви не стали пустi.
Простягнув сво© руки до бога
I упав на колiна той зрячий,
Вiн обрав свою вiрну дорогу
I шалено ридав┘бо вiн бачив!
12.01.99
На початок сторiнки
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
ЧОРНОБИЛЬСЬКI ДЗВОНИ
Навiщо хмарам дощ кидати людям треба
Навiщо ©м квiтуча та земля?
Цей дощ √ це сльози, це стражда╨ син╨ небо,
Стражда╨ лiс, степи, рiчки, поля.
Мiста похмурi сплять, i спить столиця Ки©в,
Чорнобиль чорний вже навiки спить.
I бiль його дощами вже нiхто не зми╨,
Бо серце i душа його болить.
Зника╨ запах квiтiв над його садами,
Гуля╨ тiльки вiтер понад ним.
Оце безлюддя, тиша так його лякають,
Шкода, не буде вiн уже живим!
Колись лунали тут на свята дзвони,
Тепер заклала вуха тиша ця.
I хлопець молодий справля╨ похорони
I не веде кохану до вiнця.
Не ся╨ сонце так┘так тепло, так яскраво,
I не цiлують квiточки джмелi,
I не летять качки напитися до ставу,
Нiхто не пройде по сухiй землi.
Не чути бiй старих бабусиних курантiв,
Не чути запах хлiбу iз печi.
Земля породжу╨ нових страшних мутантiв,
I сльози болю ллються уночi.
Хай буде проклятий той вибух на ЧАЕС
I наслiдки, до котрих вiн призвiв.
Поставив вибух той на чорноземi хрест,
Тепер луна╨ смутку нiжний спiв.
2.02.99.
На початок сторiнки
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Я НЕ ПЛАЧУ
Я не плачу, хоч i хочу,
Нарiкаю на невдачу.
Серце журавлем клекоче,
Наче стогне, наче плаче.
Сльози болю i образи,
Наче струм стрiляють в очi.
Вони котяться одразу┘
Я не плачу, хоч i хочу.
Мов тумани серед ночi,
У очах усе мутнi╨.
Я не плачу, хоч i хочу,
Хоч душа, мов свiчка тлi╨.
19.01.99.
На початок сторiнки
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
КIНЕЦЬ СВIТУ
Кажуть :■буде кiнець свiту,
Буде горе, буде бiль.
Що ж робити, де подiтись?■
Люди стогнуть звiдусiль.
Що робити? А нiчого┘
Що ж ми можемо зробити?
Замели свою дорогу
I слiзьми ©© не змити.
Заробили люди волю,
I престиж ╨ в них, i стиль,
Та не та в них бачте доля.
Лиш страждання ╨ i бiль.
Звiсно, любi, дорогi,
Просто не бува╨ все
Шлях, що у мрiях
Вам нiхто не принесе
На тарiлочцi пiд носа,
Треба заслужить його :
Полюбiть хоч жменю проса
Й не жалiйтеся свого.
Кажуть, що без хлiба жити,
То не жити взагалi.
А щоб хлiб той заслужити
Попрацюйте у землi!
Нi, не може так людина,
Хоче на готове все.
А таких людей дитина
Кiнець свiту принесе.
16.01.99.
На початок сторiнки
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
БЕЗ ЛЮБОВI ЯК БЕЗ КРИЛ
Не трiпоче листя, не шумить,
Не здiйма╨ вiтер сiрий пил,
I прозорий дощик не бринить,
Не лiта╨ птаха, бо без крил.
А навколо знову дивина:
Розквiтають квiти навеснi,
Тiльки досi птаха та сумна,
Каже: не життя без крил менi.
А колись лiтали разом ми,
Вiдчували дотик наших крил,
I ховались разом вiд зими,
А тепер уже нема╨ сил.
Ти сiяла в небi, як зоря,
Розкидала всюди срiбний пил,
За високi скелi, за моря
Полетiла без мо©х ти крил.
Я шукав тебе i день, i нiч,
Облетiв багато мiст i сiл,
Не зустрiвся я з тобою вiч-на-вiч
Й пережив я зраду тво©х крил.
Довго кликав я свою любов,
Та не вистачило бiльше сил,
Зрозумiв, що застига╨ кров
Пiсля втрати любих тобi крил■.
18.10.98.
II
Не шукай коханого, моя лелека,
Вiн розбився десь в горах, степах.
I вiд тебе вiн уже далеко,
Тож ти смутку не ховай в очах.
I розправила лелека сво© крила,
Вiдштовхнулась вiд землi вона,
Швидко, наче фе╨рверк, злетiла
I кружляла, мовби сатана.
I на янгола вона уже не схожа,
Бо у горi i у самотi,
Склала крила, наче на сторожi
I додолу впала┘до землi.
22.10.98.
III
Вiн не бо©ться розправляти сво© крила,
Коли душа його блага╨ про полiт,
Тому що разом з ним кохана вже злетiла
I розтопила в його серцi бiлий лiд.
Вiн насолоджу╨ться кожним сво©м рухом
I не вiдводить вiд кохано© очей,
I ©й шепоче:■я з тобою сильний духом,
Без тебе, наче зорi без ночей.■
То пiднiмаються вони далеко в небо,
То опускаються й здiймають сiрий пил.
I ©м зда╨ться, що нiчого бiльш не треба,
Крiм помаху коханих тобi крил.
25.10.98.
I ось зустрiлись ©хнi очi,
Торкнулись крила нiжних крил.
Душа ще бiльш лiтати хоче
I вiтер диха╨ у тил.
Звучить мелодiя кохання,
Що нада╨ великих сил.
Вони пройшли через страждання,
Настала мить коханих крил.
5.01.99.
На початок сторiнки
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
ЛIТО, ЗАВIТАЙ
Завiтай до нас, чарiвне лiто, завiтай,
В сво©х бiлих i рожевих квiтах ти заграй.
I нехай все ожива╨, i нехай,
Iще швидше хай загра╨ водограй.
Сонце стане над водою, мов огонь,
Осiнь стане iз журбою осторонь.
Пролунають всюди нiжнi голоси,
I задзвонять краплi срiбно© роси.
I пiднiметься зоря за рiдний край,
Затурбуються моря i водограй.
Хай турбу╨ться, радi╨, i нехай,
Лiто тепло© надi©, завiтай.
1.01.98.
На початок сторiнки
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
МИНУЛОМУ┘НЕ ВIРЮ
Ти спокусливий, вродливий, сiроокий,,
Ти розумний, ти смаглявий i високий
Ти торка╨шся так нiжно, наче пiр▓ям,
Та не вiрю я тобi, пробач не вiрю.
Хоч сплива╨ швидко час, минають роки,
Ти розумний, ти вродливий сiроокий.
Виглядаю тебе досi на подвiр▓©,
Хоч не вiрю я тобi, давно не вiрю.
Влада ночi┘та я чую тво© кроки,
Бачу образ-ти вродливий i високий.
В забобони вiрю вже i у повiр▓я,
Та тобi, красунчику, я вже не вiрю.
22.01.99.
На початок сторiнки
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
ХЛIБ
Мати родить дитинча,
Випуска╨ зорi нiч,
Вогник стриму╨ свiча,
Хлiбчик випiка╨ пiч.
Хлiбчик цей ©мо ми всi
Кожен день, багато дiб,
I не дума╨мо ми,
Що таке зробити хлiб?
3.01.99.
На початок сторiнки
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
*****
Чого ти б▓╨шся, наче пташка?
Чого тремтиш, немов листок?
Везуть тебе на каталажцi?
Сама ступить не можеш крок?
Бiдненька!
Плачеш? Нi не плач!
Зазна╨ кари твiй палач
I знов всмiхнеться наша ненька!
Тремтиш?
Ти все одно тремтиш?
Авжеж навколiшках сто©ш.
Земля холодна i пекуча,
Неначе дрiт, вона колюча.
Шкода тебе, але терпи!
Бо витерпиш, я точно знаю,
Засяють в полi знов серпи,
I ти, кра©на, знов зася╨ш!
26.11.98.
 
*****
Подаруй менi яскраво-бiлi зорi
I дiстань з небес, хоч крапельку роси,
I тодi ми будемо удвох навiть у горi,
Тiльки щастя це в долонях принеси.
Покажи менi, де сплять з кришталю скелi,
Поведи мене до мiсяця у дiм,
Не дiстануть нас нi повенi, нi селi,
Попливе життя спокiйно, наче дим.
21.11.98.
 
*****
Без тебе сумно i самотньо.
Сидить щось дивне у душi
Й свербить. Iдуть холоднi там дощi,
А ти пiшов у бiк зворотнiй.
Кольнуло в серцi, знов кольнуло,
Набiгли в очi сльози знов,
Я чую, як застигла кров,
Якби печаль в нiй потонула!
26.11.98.
*****
За шумом квiтучих зелених дiбров
Не чути, як лл╨ться в вiйнi тепла кров.
I через життя, крiзь довгi вiки
Не видно, де сплять козаченька кiстки.
I бiльш не гукай козакiв, i не клич,
Давно вже з землею зрiвнялася Сiч.
I тiльки в iсторi© чути про них,
Про мужнiх, смiливих i вiльних таких.
По полю на конях несуться вони
I пил пiдiймають в кривавiй вiйнi.
Та кров та не просто заради розваг,
Вони не пiдпустять кра©ну на крах.
За волю й добробут мiщан i селян
Козак виступа╨, мов сильний титан.
Нiхто не зрiвня╨ться з силою ©х,
Нiколи нiхто не забуде про них!
8.02.99.
На початок сторiнки
 
Изменен: 07.05.99